Гобелен - неодмінна деталь аристократичних інтер'єрів описаних в книгах письменників минулих століть. Французьке слово "гобелен" походить від прізвища паризьких фарбарів, що відкрили в 1662 році мануфактуру з виробництва тканих килимів-картин. Пізніше гобеленом стали називати будь-яку щільну декоративну тканину з витканим різнокольоровими візерунками.

Раніше килимами і гобеленами прикрашали стіни замків. Вони служили і для утеплення і для прикраси приміщення. Призначення килимів не змінилося і до наших днів.

Час середньовіччя минув. Протягом багатовікової історії гобелени стали набагато досконалішими, тоншими, якіснішими, з додаванням різноманітних технік, тематик і кольорових гам.

Оскільки гобелени складаються з численних волокон, навіть добре відпрасований гобелен має тенденцію заламувати після його складання і транспортування. Під впливом змін вологості складки можуть виявлятися більшими або меншими.

Декоративний текстиль для заміського будинку можна створити своїми руками. Різноманітні в'язані накидки з розпущених старих светрів, вишиті серветки та подушки, панно і фіранки в техніці макраме, панно, накидки і подушки у стилі печворк чи гобелени прикрасять інтер'єр і додадуть йому затишну домашню атмосферу.

Епоха лицарів і геральдика

Англійське "chivalry" - лицарство - походить від французького "chevalerie" - кінні лицарі в облаштунках. Середньовічна епоха лицарства тривала з XI по XV ст., Часи, коли хоробрі шляхетні лицарі займалися вирішенням конфліктів і несли зразкову службу при дворі.

Гобелени, виткані на верстаті

Процес створення гобелена складається з трьох різних стадій. Спочатку дизайнер створює малюнок (ескіз) для нового гобелена, спираючись на реальний дизайн або музейні ілюстрації. Після остаточного затвердження ескізу на його базі створюється технічний малюнок - «mise en carte», що є основою для виробництва жаккарда ("Jacquard") - системи карток з перфорацією, винайдених в 1804 р. і що дозволяють створювати складні дизайни. У сучасних верстатах малюнки зберігаються на дискетах.

Гобелен - це, перш за все, техніка. Техніка гобелена відрізняється від інших форм сплетення тканин і килимів тим, що нитки, які створюють малюнок не використовуються по всій ширині сітки тканини, за винятком окремих рідкісних дизайнів. Кожна деталь малюнка тканини або фону сплітається ниткою відповідного кольору, яка вставляється в обидві сторони лише поверх тої ділянки гобелена, де цей колір присутній в малюнку.

Шерстяна вовна найбільш часто використовується для створення основи гобелена - серій паралельних ниток, які були поздовжніми в тканини гобелена. Поперечні, або набивочні нитки, що проходять поверх під прямим кутом і під покровом основних ниток, таким чином, повністю покриваючи їх, як правило, робляться з шерсті. Перевагами використання вовни в плетінні гобелена є її доступність, технологічність, міцність і те, що її можна легко фарбувати для одержання більш широкої гами кольорів.

У західних гобеленах середньовічні полотна або попередні ескізи звичо креслились і розфарбовувалися художником на полотні такого ж розміру, як і планований гобелен. Наприкінці 15-го століття ткач, можливо, ткав безпосередньо з моделі, як наприклад живопис, і послідовно копіював не з діаграмного зразка, а з оригіналу закінченої роботи художника. На початку 17-го століття з'явилась значна відмінність між моделлю і полотном. Моделлю було першоджерело, на якому базувалось полотно. Полотно швидко і вільно використовувалось і часто копіювалися.

Зразки тканин гобелена стародавнього світу настільки ізольовані і фрагментарні, що не дозволяють зробити точних висновків щодо часу і місця їх виготовлення. Найбільш ранній з відомих гобеленів був виконаний з льону давніми єгиптянами в період між 1483 і 1411 роками до н.е.